Дощ та інші примхи природи

Думаю, шановні читачі і так зрозуміли, про що вірші.:) Написане в різні періоди.:)

Дощ Зухвалий дощ зненацька налетів, І кури всі під погреб поховались Собака теж намокнуть не схотів – Лише дерева весело шептались. Шуміло листя радості слова, І все навкруг буяло і сміялось, І соняшника золотенька голова Сріблястою росою умивалась. Розбіглись хмари, заіскрилось сонце, Блищить в саду оновлена  трава, Веселка сяє кольорова у віконце, Зів’яла квітка знову  ожива. ******** Надворі дощ. Сумний та сірий Так само сумно на душі, Та серце знає, серце вірить, Що скінчаться колись дощі.	Про примхи природи Небо сховане плащем І розплакалось дощем, Краплі крап, крап, крап ідуть Таємниче щось несуть. Хмари темні наступають На поля дощем лягають Поливають все живе, Але…- хмара геть пливе. Дощ, нажаль, уже мина, Хоч потрібен нам до краю. Хоч земля дощу чекає, Ясне сонечко знов сяє. Доки ж буде так? Хто зна, Дощ, то йде, то знов мина Вітру подихом війнуло І про дощ вже всі забули.
Сонячна молитва Вітре, вгамуйся! Не треба дощу Хай буде сонячним літо, Вітре, у душу тебе не пущу Хай буде червнем зігріто. Вітре, не треба, прошу я, спинись Нащо мені твої хмари? Хай би нарешті вони розійшлись, Наче нещастя примари. Літечко тепле на те нам дано Щоб ясне сонечко гріло, Але тобі це, нажаль, все одно Холодом вієш у душу і тіло. Я вже стомилась від суму й дощу Хочеться щастя і сонця, Вітре, у душу тебе не пущу! Вітре, прошу, заспокойся.	Самотність Малює дощ на вікні Картини сірі й сумні, Про те, що сонця нема. Мені бракує тепла. Самотній дощ на душі Свої напише вірші, Про сни і мрії мої, Що заховались в імлі. Та скоро сонце зійде, А ніч у даль відійде І перші промені тепла Зітруть вчорашній дощ зі скла.
ГРОЗА Ночь на дворе, Где-то уснула луна, Ночь на дворе, Тучам все не до сна. Некогда спать - В небе бушует гроза, Вот и опять Молний сверкают глаза. Плачут дожди, Все омывают слезой, А впереди - Лето идет за грозой. Гром-барабан Дробью весну провожает, Утром туман Вместе с грозою растает. Встала луна, Небо открыло глаза. Тихо вокруг. И где бушевала гроза?