Природа різнобарвна

Мої вірші про природу. Час написання - різний.

Летять журавлі Летять в далечінь Журавлів ключі, Летять всі додому, Ген за неба край Золотий розмай Тамуючи втому. Летять журавлі До своєї землі В свій край тополиний Через небокрай Вертаються в гай Свій гай солов’їний. Літають вони, Та мріють вони, Що їх привітають З приходом весни, З приходом весни, Яку так чекають.	Десна Вже веде хороводи весна Все росте, все навколо квітує Повновода красуня Десна Синявою безмежжя чарує. Ой, ти Десно, красуне роздольна Береги – то ліси, то луги, А вода – мов блакитнеє поле, А по ньому спливають роки. Над Десною росла моя мати Колихалась на хвилях її, Ой, як довго ще будуть співати В над деснянських лісах солов’ї. Над Десною виблискує сонце Там бринить поетична струна Бо Десна – то є неба віконце, Бо вона на землі лиш одна.
Вечір Вечір червневий до хати іде Темную ніч за собою веде, Сонце прощальний промінчик послало В першім вікні, мов вогонь запалало. Вже соловейко в садочку співає Зірка найперша у небо злітає Барви вечірні навколо пливуть Спокій і тишу несуть. Звірі і люди вже спати збираються Місяць у небі зіркам посміхається Вечір червневий нам сни роздає Темно надворі – вже ніч настає.	Розмова квітів Жовте листя гойдає вітер, Синє небо прозоре, як скло, А в саду розмовляють квіти, Розмовляють про літа тепло. Перше слово промовив Тюльпан: -      «Як же сумно, що літо пройшло, Бо раніше я цвів, наче пан, Та минуле у даль відійшло.» Далі каже Фіалка тендітна: -      «Моє серце щемить, серце мліє, Тоді сонце всміхалось привітно, Тепер світить воно, та не гріє.» І підтвердила пишна Троянда, Що вона теж щаслива була, Красувалася коло веранди, І душею, і тілом цвіла… Білим снігом грається вітер, Синє небо прозоре, як скло, У саду прокидаються квіти, Щоб згадати про літа тепло.
ЛІТО Літо співає яскравими барвами: Небо мережане білими хмарами, Квіти, неначе коштовності, сяють, «Літо цвіте!» - Нам вони сповіщають. Трави зеленим шатром розстелились… Літо, неначе навік залишилось, Та осінь холодні вітри посилає, Тільки мене її тінь не лякає! Навколо мене літо буяє, Птахи про літо й природу співають, Небо прикрашене сонцем і хмарами, Рідна земля сяє літніми барвами.	ЗИМА Листя опало, Знову настала Зима-чарівниця. Кружляє вранці Сніжинка в танці -         Неначе сниться. Сяє сніжинка, Зими краплинка, Наче кришталь. Нитки-сніжини, З них хуртовина Плете вуаль. В шубі коштовній, В тиші морозній Пливе вона. Сяє в сніжинках, Наче в перлинках Панна-Зима.

Море

Море.

Зустрічає мене

Його краса

Неозора.

Знову хвиля пливе,

Солона роса

Самоцвітом

Паде на пісок

І розтане у нім.

Дивні квіти.

У полоні думок,

Я дивлюся на них

І чекаю

Коли хвиля–перлина

Впаде на пісок,

І збираю

Я намисто предивне

Зі своїх думок,

знову – море...