Вірю, надіюсь, люблю

   Збірка видана у 2009 році "Народною академією творчості інвалідів". Вірші в редакції укладачів збірки.

НЕ ВІРЮ! Ти кажеш, що кохання – сон, Що тане у повітрі, Ти кажеш, згубний це полон, А я тобі не вірю! Не віриш у кохання ти, Мене не помічаєш, Проводиш ночі в самоті І щастя не шукаєш. А я не можу так, як ти, забути свої мрії, А я не хочу так, як ти, Вік жити в безнадії! Скажи мені, що я тобі Потрібна, як повітря. Що я найкраща на землі І я тобі повірю!	ПІСНЯ Пісня у серці моїм виграє, Душу мою огортає. Пісня людині крила дає, В хмарах веселкою сяє. Пісня лунає – і ніжно бринить В серці забута струна. Пісня лунає – здається, на мить Душа про біль забува. Пісня зі мною іде по життю, Сяє промінчиком щастя. Коли я гітару у руки беру -          Всі відступають напасті. Пісня – це Віра, Надія моя Серед журби і тривоги. Пісня для мене неначе маяк, Що сяє крізь ніч і крізь морок. Пісня лунає – нічого не жаль, Ніщо мене не хвилює. Сяє, як сонце, співоча душа -          Пісня їй крила дарує!
КАЗКА Я просила, щоб казку написав мені вітер, Кольорову, яскраву з найчарівніших літер, Посміхалася весело, щиро йому, Та ніхто не озвався до мене чомусь. «Напиши мені казку» – попросила я сонце, Що промінням дивилося у тихе віконце, Але сонце сховалось за хмару за мить, Ані слова не каже мені, лиш мовчить. «Напиши мені казку» – я місяць просила, Коли зорі шатром темна ніч простелила, Довго – довго дивилася я у вікно, Та ні слова ніхто не сказав все одно. Напиши мені казку, тебе я прошу Та ні слова не кажеш мені ти. Чому? Напишіть хоч хто небуть, прошу! Все дарма… Всі мовчать… Ну, гаразд. Напишу я сама.
ЧЕКАЮ Я чекаю морозних ночей, Я чекаю засніжених днів. Не заплющу до ранку очей, А засну – бачу сніг уві сні. Я зимові очікую днини, Коли льодом закута ріка. Я чекаю кружляння сніжинок, Коли вальс хуртовина співа. Хтось спитає – «Навіщо тобі Ця холодна, колюча зима?» Я скажу – «Ти не бійся зими, Бо за нею приходить весна.»	МІЙ ШЛЯХ Я вибираю дорогу свою, Я обираю свій шлях. Всюди шукаю я долю свою, Що ходить десь по світах. Я зазираю в майбутнє своє, В ньому я долю шукаю. Спогади линуть в минуле моє, В серці сліди залишають. Спогади знову привіт мені шлють, Яскравими снами чарують. А я сміливо в майбутнє дивлюсь, Далі за щастям крокую. Сонечко шлях осяває мені, Я свою долю шукаю. Доля моя сяє десь в далині, Але її я впізнаю! Доля моя виглядає мене, Та я її відшукаю! Буде щасливим майбутнє моє! Буду щаслива! Я знаю!