Словоцвіт

Довелося мені у 2012 році працювати над збіркою, яку видавала "Народна академія творчості інвалідів". Це було не просто подання віршів - я була редактором, до того ж - головним! І, звичайно, подала туди вірші. Вони поділені на рубрики.

ЖИТТЯ ПРОЖИТИ – НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ…

Ти…. (одному знайомому, який пише влучні статуси!) Ти не бачив свободу, та знаєш, якою вона має бути. Ти не літав, та подих неба відчуваєш! Ти можеш лиш у снах шалений вітер відчути, Але з ним в унісон його пісню співаєш! Ти відчуваєш подих весни, Яка сяє лише за твоїм вікном. Сонце приходить у твої сни І зігріває тебе знову і знов. Ти свободу не бачив, не знав. Лиш у снах бачиш ти свою долю, Але коли в серці мрія ожива, То вона не помре вже ніколи!

НЕМА Як просто сказати – «Нема»! Як просто сказать – «Неможливо», Розвіяти складно туман, Що наші хова перспективи. Як часто, махнувши рукою, Проходять повз наше життя. А ми, як билина у полі, Самотньо ідем в майбуття. Та все ж, не завжди ми самотні, Не сковує душі туман. Сміливо летим над безоднею, Не знаючи слова «Нема».

ДУША І СЕРЦЕ

Я виткала….

Я виткала слова

зі своїх почуттів,

з навколишнього світу

Я виткала слова...

Я виткала життя

з минулих відчуттів

Передвесняний вітер

Приносить майбуття...

Та що ж зіткала я?

Можливо, це рушник,

А може скатертину

послала по світах?...

Хтось бачить щось своє,

у тканеві моїм,

У дивній цій картині

Всі бачать лиш своє...