Подружка-осінь

Не дуже я осінь люблю, але чомусь найбільше віршів народжувалося саме цієї пори. :)

P.S.: Ці вірші я написала у 15 років, тож за можливу "дитячість" строго не судіть. :)

Знову осінь Хмари літо кудись віднесли Ліс у шати убрався багряні, Розчиняється брама зими Скоро листя впаде вже останнє. Небо стало сумне, непривітне Сонце світить, не гріє вже нас Літо зникло кудись непомітно І холодний настав уже час. Скоро прийде сувора зима Квітка душу уже не зігріє, Буде сніг, а тепла вже нема, Але серце за літом ще мліє. Та я знаю, минеться зима, Зацвітуть, як раніше, сади Серце вірить, розквітне весна І від нас вже не піде нікуди.

Осінь настала Осінь настала, Літо розтало, Минулим стало Скоро зима. Вже холодно буде, Та весну не забудем Спогад розбудить Душу, що дріма. Буду чекати І пам’ятати, В серці плекати Спогад весни. Вона є в очах Та у віршах Неначе птах, Що приходить у сни. Та все ж я мрію, Та все ж я вірю, Та все ж надіюсь Прийде вона, Осінь розтане Минулим стане, Тепло настане Прийде весна.

******** Я бачу, я бачу, Що скоро зима Дощ плаче, дощ плаче Бо літа нема. Тим паче, тим паче Нема вже тепла, Одначе, одначе Весна все ж була. Лелеки, лелеки Летять з України Далеко, далеко В південні країни. Нелегко, нелегко З весною прощатись Нелегко, нелегко З снігами вітатись. Та знаю, я знаю Весна ще прийде Зима відспіває Мороз відійде. Птахів привітаю, Що линуть здаля… -     А осінь з розмаю Кружля та кружля.

Осінь Останнє проміння вже вечір ховає, Вже осінь холодна на землю спадає, А сонечко тепле на зиму іде Сади і поля – вже ніщо не цвіте. Вже скоро сніги упадуть на поля, Холодною стане родюча земля Птахи перелітні у даль відлітають, Чи всі повернуться вони? Я не знаю. Та все ж сподіваюся я і чекаю, що літо нам пісню свою заспіває, А поки – що осінь, тепла вже нема І скоро настане холодна зима.